- відпирати
- —————————————————————————————відпира́ти 1дієслово недоконаного видувідмикатирозм.—————————————————————————————відпира́ти 2дієслово недоконаного видуперучи відмивати бруд
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
відпирати — I а/ю, а/єш, недок., відпе/рти, відіпру/, відіпре/ш, док., перех., розм. 1) рідко. Те саме, що відмикати 1). 2) Силою змушувати відступити назад; відтискувати. 3) тільки док., фам. Віднести щось важке, напружуючись. II а/ю, а/єш, недок., відіпр … Український тлумачний словник
підпирати — а/ю, а/єш, недок., підпе/рти, підіпру/, підіпре/ш, док., перех. 1) Ставити підпори для підтримки чого небудь. || Підтримувати голову, підборіддя і т. ін., підставляючи руку, долоню і т. ін. або опирати, схиляти їх на щось. || у сполуч. зі сл. бік … Український тлумачний словник
попідпирати — а/ю, а/єш, док., перех. Підперти що небудь (про багатьох); підперти багато чого небудь; підперти щось у багатьох місцях … Український тлумачний словник
підпирати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
попідпирати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відпираний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до відпирати I і відпирати II … Український тлумачний словник
відпирання — я, с. Дія за знач. відпирати I і відпирати II … Український тлумачний словник
відперти — див. відпирати I … Український тлумачний словник
відпираючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до відпирати … Український тлумачний словник
підперти — див. підпирати … Український тлумачний словник